Мені здається в айті індустрії деколи є атмосфера фальшивої демократії. Типу голосування за фічу, чи синхронізація пріорітетів. Недосвідченого менеджера можна побачити тоді, коли він цю ілюзію підтримує, замість того, щоб показати чому ми вже прийняли рішення, що за цим рішенням стоїть, і чому ми відмовляємося від інших в стані невизначеності.
Я з цим стикнувся як менеджер і це реально непросто. Але це єдиний шлях до "швидкого і ефективного" стартапу.
Без побудови чіткої мапи персональної відповідальності - важко досягнути ефективність. При цьому завжди може залишатися якийсь порожній простір на цій мапі - для генерації нових просторів, нових форматів, нових зон відповідальності. Тобто мапа може до (при-)ростати.
Власне Україна - це зараз держава, в якій відсутня прозора та зрозуміла мапа персональної відповідальності за процесами (а вони конкретні та кінцеві, їх можна спостерігати, облікувати та аналізувати - що є обов'язком громадянського суспільства особливо професіоналів та ентузіастів). Це величезна проблема, яка породжує хаос та безвідповідальність на вищих керівних ланках.
Коли є конкретика по відповідальності (мапа, структура) - є можливість побачити ефективність як процесу, так і конкретного професіонала.
А як настає ця відповідальність? Які наслідки за взяту відповідальність бувають?
Бо я багато разів бачив, як люди кажуть «Я прийму рішення, я відповідальний», але одразу після релізу починають святкувати і не перевіряють кінцевий результат чи відповідність дедлайнам.
Інше питання: коли звільняти взяту відповідальність, але невиконані цілі? Чи навпаки, виконану ціль але невикористані можливості? Виглядає так, що об‘єктивного рішення не існує, крім АБ-тестів, і все лишається на розсуд менеджера.
Дуже цікава тема. В мене питання в тому, чи всім Х (де Х - це будь-яка ініціатива чи проєкт компанії) потрібно призначати оунера? Чи всі Х без оунера приречені на смерть?
Мені здається в айті індустрії деколи є атмосфера фальшивої демократії. Типу голосування за фічу, чи синхронізація пріорітетів. Недосвідченого менеджера можна побачити тоді, коли він цю ілюзію підтримує, замість того, щоб показати чому ми вже прийняли рішення, що за цим рішенням стоїть, і чому ми відмовляємося від інших в стані невизначеності.
Я з цим стикнувся як менеджер і це реально непросто. Але це єдиний шлях до "швидкого і ефективного" стартапу.
100%
Без побудови чіткої мапи персональної відповідальності - важко досягнути ефективність. При цьому завжди може залишатися якийсь порожній простір на цій мапі - для генерації нових просторів, нових форматів, нових зон відповідальності. Тобто мапа може до (при-)ростати.
Власне Україна - це зараз держава, в якій відсутня прозора та зрозуміла мапа персональної відповідальності за процесами (а вони конкретні та кінцеві, їх можна спостерігати, облікувати та аналізувати - що є обов'язком громадянського суспільства особливо професіоналів та ентузіастів). Це величезна проблема, яка породжує хаос та безвідповідальність на вищих керівних ланках.
Коли є конкретика по відповідальності (мапа, структура) - є можливість побачити ефективність як процесу, так і конкретного професіонала.
А як настає ця відповідальність? Які наслідки за взяту відповідальність бувають?
Бо я багато разів бачив, як люди кажуть «Я прийму рішення, я відповідальний», але одразу після релізу починають святкувати і не перевіряють кінцевий результат чи відповідність дедлайнам.
Інше питання: коли звільняти взяту відповідальність, але невиконані цілі? Чи навпаки, виконану ціль але невикористані можливості? Виглядає так, що об‘єктивного рішення не існує, крім АБ-тестів, і все лишається на розсуд менеджера.
Дуже цікава тема. В мене питання в тому, чи всім Х (де Х - це будь-яка ініціатива чи проєкт компанії) потрібно призначати оунера? Чи всі Х без оунера приречені на смерть?
Напевно відповідь it depends ;) Але мені ближче друга позиція - ініціативи без оунера не живуть.