Майкл Портер у своїй книжці1 Competitive strategy наводить пʼять факторів, які створюють обмеження (тиск) на потенційну прибутковість будь якого бізнесу. Ось вони:

Threat of new entrants
Direct competitors
Substitute products
Powerful suppliers
Powerful buyers

Сьогодні я спробую проаналізувати ці фактори в контексті Джина. Напишіть, будь ласка, чи виглядає такий аналіз корисним або цікавим і чи хочете більше.

Майкл Портер та український Джин

Джин в Україні один з топ-3 інструментів пошуку роботи в ІТ, наряду з LinkedIn та рекомендаціями. Як впливають на ньго competitive forces Портера?

Threat of new entrants

Рівень загрози: Низький.

Український ринок занадто маленький, щоб бути цікавим міжнародним гравцям, типу Indeed або LinkedIn. Особливо зараз, під час війни.

З іншого боку – є Польща. Польська Grupa Pracuj вже є в Україні (rabota.ua). No Fluff Jobs спробували зайти у 2021, але почалася війна.

Думаю після перемоги побачимо нову хвилю інтересу з боку польских компаній, в яких є доступ до дешевих ресурсів (грошей), є інтерес до українського ринку і є уявлення (можливо, хибне), що український ринок це “легка здобич”.

Direct competitors

Рівень загрози: Середній.

Розділ Робота на DOU, Work.ua, Rabota.ua, Jooble, Skyworker та інші сайти анонімного чи не-анонімного пошуку роботи в Україні.

Джин зараз має суттєво більший масштаб на українському ІТ-ринку ніж інші сайти, а втримувати позиції лідера завжди простіше, ніж цим лідером стати.

Так, ще є LinkedIn, але про нього в наступному розділі.

Substitute products

Рівень загрози: Високий.

Є багато способів шукати роботу. :)

Значна частина пропозиції (30%+) взагалі не потрапляють на Джин чи інші job-сайти – їх закривають через знайомих, рекомендації зсередини компанії, бенч, етц.

Сюди ж можна віднести безкінечні групи та чатики в ФБ або telegram та інші “альтернативні” місця пошуку роботи. На мою думку, їх роль на ринку мінімальна, бо там майже немає тих хто вже працює в ІТ.

Але найбільший і найуспішніший конкурент Джина в Україні це LinkedIn. Можна поспорити чи це “прямий конкурент” чи substitute, але це не так важливо.

Кандидати йдуть на LinkedIn щоб отримати пропозицій та/або подивится вакансії, рекрутери йдуть бо на LinkedIn найбільша база кандидатів та він безкоштовний або умовно безкоштовний2.

Unfair advantage LinkedIn – можна отримати пропозиції не з України, можна будувати мережу знайомств та шукати роботу через нетворк (якщо маєш популярний профіль або написав пост, який “вистрелить”).

Переваги Джина – можна вказати зп, щоб отримувати пропозиції на свій рівень очікувань та безкоштовні вакансії, що дає максимально повне охоплення ринку – майже всі, хто наймає в Україні, є на Джині.

У будь якому разі, боротися з LinkedIn складно.

І останній аргумент в підтримку “високого рівня” загрози. Взагалі не факт, що job-сайти це буде основний інструмент пошуку роботи через 5-10-20 років.

Хтозна, можливо завтра зʼявиться AI bot, який буде матчити попит і пропозицію і зробить job-сайти таким же анахронізмом як військовий аеростат. Якщо ви, до речі, займаєтесь AI, please let me know.

Powerful buyers & suppliers

Рівень загрози: Низький.

Джин це маркетплейс, в нас немає “постачальників товару” як скажімо у кавʼярні. З іншого боку, є кандидати та компанії, які “постачають” на Джин вакансії або свою згоду на пошук роботи на Джині.

Але тут важливіше дивитися на market power – який вплив на Джин має окрема компанія (рекрутер) або кандидат. На мою думку – мінімальний. Ринок труда дуже фрагментований, це тисячі компаній та десятки (сотні?) тисяч фахівців.

Теоретично, якщо компанії або кандидати вирішать влаштувати “бойкот” Джину буде погано або дуже погано. Але це не так погано – просто не варто робити речі, за які твоєму бізнесу можуть влаштувати бойкот. :)

P.S.: Макс, а як щодо міжнародного Джину?

Хороше питання, але не сьогодні. :)

По-перше, пост вийшов і так досить обʼємний, а по-друге – наше позиціонування для international поки що work in progress.

Пишіть, якщо цікаво, можливо зробимо follow-up.

1

Все насправді почалося зі статті How Competitive Forces Shape Strategy для Harvard Business Review (HBR), яка вийшла у 1979 (!) році. У відкритому доступі я її не знайшов, на жаль.

2

Так, деякі компанії платять $100k+ за річний пакет, але це інша історія. І вони точно не платять це за можливість сорсінгу суто в Україні.

Startups are hard

Майкл Портер та магія Джина