26: Хто відповідає за цю задачу?
Будь якій частині продукта чи бізнеса потрібен оунер.
Іноді це називається DRI (“directly reponsible individual”), але суті це не міняє - людина, яка несе відповідальність за результат.
Якщо відповідального немає то ця задача, проект або бізнес-процес буде постійно фейлитися і не буде розвиватися.
Особливо це важливо для стартапу.
Як побачити, що відповідальності не вистачає
(1) Керування задачами, замість роздачі відповідальності
Коли ти в ролі проджект менеджера намагаєшся слідкувати за статусом проекта, всіх постійно пинаєш, нагадаєш, запитуєш апдейт і займаєшся мікро-менеджментом. “Зроби це, потім оце”.
Це може бути ок поки вас двох-троє, але воно розсипається, коли ти починаєш додавати людей в команду.
Якщо тобі доводиться бути в ролі проджекта значить ти помилився з виконавцем – або проект занадто складний для нього або він чи вона не хочуть брати на себе відповідальність.
(2) «колегіальне» прийняття рішень
Наприклад «давайте вирішимо яку фічу зробимо наступною» або «Давайте придумаємо назву для статті».
Це фігня.
Є людина, яка відповідає за те, що ми робимо в продукті (ПМ), вона несе відповідальність за те, які фічі йдуть в роботу.
Звісно, це не означає, що немає обмежень або не треба залучати інших. Але як це зробити – відповідальність людини, за результат несе відповідальність саме вона.
(3) Постійні “відмазки” чому не вдалося
Приклади:
«я не можу продавати бо у нас поганий продукт» (мова не про Джин). Або: «я підготувався але клієнт відмінив зустріч». Або: це код який нам писали індуси, ми нічого не можемо зробити.
Outcomes, not output.
Не важливо, чим ви займались і скільки часу на це витратили, важливо чи є результати і чи готові ви брати за нього відповідальність.
Відповідальність це найкращий карʼєрний хак
В стартапі в тебе постійно дефіцит proven людей, яким можна довірити більш складні задачі й нові напрямки.
І найкращий спосіб таких людей знайти – дати їм оунершип якоїсь маленької частини продукта або бізнес процеса і якщо вони справляються давати більше й більше відповідальності.
Підписуйтесь на Startups are hard на Apple Podcasts, Google або Spotify.
26: Хто відповідає за цю задачу?
Щодо принципу Пітера про який каже Олексій (“Всіляка людина росте до границі своєї компетентності”), процитую вже відомий вам Gervais Principle[1] спростовує його:
“The Peter Principle states that all people are promoted to the level of their incompetence. It is based on the assumption that future promotions are based on past performance. The Peter Principle is wrong for the simple reason that executives aren’t that stupid, and because there isn’t that much room in an upward-narrowing pyramid. They know what it takes for a promotion candidate to perform at the to level. So if they are promoting people beyond their competence anyway, under conditions of opportunity scarcity, there must be a good reason.”
--
[1]: https://www.ribbonfarm.com/2009/10/07/the-gervais-principle-or-the-office-according-to-the-office/
Хороший матеріал. Як власник (колись 10-man, зараз one-man) бізнесу я абсолютно погоджуюсь що люди які беруть овнершип на себе, це те до чого треба прагнути.
Але як найманий працівник що мислить в рамках раціонального агенту я не можу сформулювати причину, по яким людина буде брати на себе додаткову відповідальність, не отримуючи за це адекватну винагороду. Під адекватною винагородою я розумію частку від прибутків, а не просто фіксовану зп.
Тобто навіщо мені працювати у Макса за 5000$ і мати купу головняку в вигляді того самого овнершипу, якщо я можу працювати у Олексія за ті самі 5000$ і просто рухати таски, а мислересурси, які вивільняться від простішої роботи спрямувати на свої проекти або хобі?
Ясно що не всі люди можуть бути підприємцями, але який прикол раціональному працівнику вкалувати задля надпрофітів власника?